Колись це виглядало модно. І навіть технологічно. На зорі 2010‑х роках, коли інтернет ще не був глобальним за замовчуванням, наявність перемикача мов на сайті вважалась ознакою серйозності бізнесу. Але часи змінились.

Сьогодні перекладачі на основі штучного інтелекту масово вбудовані у браузери. Користувач із будь-якої країни легко отримає зрозумілу версію сайту в один клік — навіть якщо він написаний лише однією мовою. І практичної користі в багатомовності, як це не парадоксально звучить, уже майже немає.

Більше того: якщо багатомовність реалізована дешевими чи безкоштовними плагінами, це може нашкодити вашому сайту.

▪️ Падає швидкість завантаження.

▪️ Псується структура HTML.

▪️ Виникають дублікати сторінок, що негативно впливає на SEO.

▪️ Ускладнюється технічна підтримка та оновлення.

А ще є важливий психологічний момент. Коли на сайті одночасно 3‑5 мов, це може викликати підозру:

«А ви взагалі знаєте, для кого ви працюєте?»

Замість зміцнення довіри багатомовність часто її розмиває.

Нарешті, мова — це не просто інше написання тих самих слів. Це інший культурний контекст, інший спосіб комунікації, інші очікування. Саме тому сьогодні значно вигідніше створювати локалізовані версії сайту — із правильними назвами, релевантними прикладами, іншим порядком секцій, а іноді й зовсім іншим дизайном.

Без прапорців. Без ілюзії універсальності. Просто — окремі версії для окремих людей.

Там, де багатомовність уже нічого не дає, локалізація починає продавати.